Історична довідка
Петропавлівка почала заселятися у 1682 році. На той час це був хутір Гнилицький, який взяв свою назву від річки Гнилиця. Повноводна річка при впадінні в Оскіл мала дуже тиху течію. Через це її береги заболочувалися, робилися «гнилими». Це сприяло тому, що в ХХ столітті тут велися торфорозробки. На початок ХІХ століття, хутір розрісся так, що його жителі вирішили придбати у Куп’янську церкву. Вона називалася на честь апостолів Петра і Павла. Таким чином хутір Гнилицький став слободою, яка відтепер мала назву Петропавлівка.
На храмове свято тут влаштовувалися ярмарки і згодом слобода стала центром волості. До її складу входила частина територій, які сьогодні перебувають у складі Куп’янської міської територіальної громади. Це хутір Локтіонівка ( нині залізничний вузол- селище Куп’янськ-Вузловий) та Заоскілля (зараз промислова зона Куп’янська). З моменту прокладання в 1895 році залізниці, селяни стали залізничниками і ремісниками. В хуторах Заоскілля та Кучерівка широкого розповсюдження набуло плетіння кошиків, а поява залізничного транспорту дала можливість ремісникам вивозити свій товар не тільки до повітового Куп’янська, а й до Харкова. Торгові лавки відкривалися і на території слободи. Економічна складова волості дозволила вже через 35 років побудувати на території Петропавлівки велику цегляну церкву, яка вміщала всіх прихожан, а стару дерев’яну продати в сусіднє село.
Село засноване у третю хвилю переселення жителів правобережної України на Слобожанщину –в 70-80х роках XVII століття, переселенці назвали Кислівкою. За легендою перші поселенці любили споживати сирівець, а він зазвичай був дуже кислим. Приросту населення в цьому селі сприяли поява залізничного сполучення і будівництво церкви. Залізниця, що сполучила Куп’янськ з Лисичанськом пролягла через Кислівку у 1898 році. Крім зручної транспортної розв’язки, у людей з’явилася ще й робота.
Свої родзинки в історії мали й інші села громади. Так жителі Піщаної займалися вівчарством та розвивали торгівлю кіньми. На ярмарки приїзджали військові зі Сватової Лучки (нині Сватове) щоб замінити своїх виснажених коней на більш витривалих скакунів.
А першими поселенцями села Ягідне були козаки із Запорізької Січі, яких вразили благодатні угіддя, щедро усіяні дикою суницею. Оселившись тут вони запровадили чумацький промисел. А згодом тут почали займатися буряківництвом, що сприяло будівництву цукрокомбінату.
Привабливими об’єктами туристичної інфраструктури Петропавлівської об’єднаної територіальної громади, крім церкви Святих Апостолів Петра і Павла, є база відпочинку на ставку «Вершина», природний заказник, загальною площею 57 га та урочище Красне, де бере початок Стрілецький степ Луганщини.
Це єдина в Україні територія, де масово збереглась реліктова рослина – півонія тонколиста, в народі - воронець, цвіт якої в травні перефарбовує весь степ в червоний колір.
В ХХ столітті громада пережила ряд адміністративно-територіальних реформ, голодомор, колективізацію та війну.
В повоєнні роки на родючих грунтах громади працювало шість колгоспів, які згодом об’єднали в одне господарство “Петропавлівське”. Воно припинило свою діяльність у 90-х роках минулого століття.
Петропавлівська сільська об'єднана територіальна громада — об'єднана територіальна громада в Україні, в Куп'янському районі Харківської області. Адміністративний центр — село Петропавлівка.
Площа громади — 338,3 км2, населення громади — 4905осіб (2020)
Утворена 12 червня 2020 року шляхом об'єднання Петропавлівської, Кислівської, Піщанської та Ягідненської сільських рад Куп'янського району Харківської області. Перші вибори сільської ради та сільського голови Петропавлівської сільської громади відбулися 25 жовтня 2020 року.
До складу громади входять 16 сіл (Петропавлівка, Берестове, Затишне, Іванівка, Кислівка, Котлярівка, Крохмальне, Кучерівка, Миколаївка, Нова Тарасівка, Орлянка, Піщане, Синьківка, Степова Новоселівка, Табаївка, Ягідне).